Особливості та основні види смичкових музичних інструментів

Досконале звучання й широкий музичний діапазон — визначальні ознаки групи інструментів, у яких звук отримують за допомогою смичка. Саме тому смичкові музичні інструменти стали основою симфонічних оркестрів та використовуються для виконання сольних партій. За легендою, поштовхом для створення став лук, натягнута тятива якого видавала мелодійний звук. Упродовж довгого шляху еволюції з’явилися різні смичкові інструменти, та найбільш відомими є альт, скрипка, віолончель і контрабас.

Особливості сучасних смичкових інструментів

Смичкові мають яскраво виражене звучання, а музичний діапазон охоплює до 7 октав. Кожен інструмент в оркестрі грає на різних частотах. Наприклад, скрипка — на високих і середніх частотах, а контрабас — на низьких.

Залежно від музичного жанру, у якому застосовуються інструменти, їх поділяють на дві групи: народні та академічні. За способом гри — на акустичні та електронні. Останні обладнані електронними компонентами, на яких можна грати лише за під’єднання до мережі. З асортиментом обох груп буде зручно ознайомитися на сайті музичного магазину JAM.

Основні види смичкових музичних інструментів

Коли говорять про види смичкових інструментів, то мають на увазі саме категорію академічних. У ній виокремлюють 4 основні види:

• скрипка — королева оркестру, витончений і тендітний інструмент, який може звучати ніжно й напружено, тонко і дзвінко;
• альт — прабатько скрипки, старовинний інструмент, відомий із XV століття, має густий оксамитовий звук;
• віолончель — її називають сестрою скрипки, має насичене, трохи тривожне звучання, схоже на баритон;
• контрабас — був створений у XVIII столітті, в оркестрі формує музичну основу, має низьке густе звучання.

Ці інструменти використовуються в класичній та камерній музиці, а також у таких жанрах, як джаз, фольк, рок тощо.

Всі смичкові мають спільні звукові властивості. Проте тембр і динаміка у кожного свої, що сприяє створенню емоційної та експресивної музики.