День народження соломинки для коктейлів
Хочете якось оригінально привітати знайомого бармена? Виберіть для привітань 3 січня та привітайте з Днем народження соломинки для коктейлів! У далекому 1888 році американський бізнесмен Марвін Стоун цього дня отримав патент на свій винахід – невелику трубочку, через яку дуже зручно втягувати напої.
Потрібно зауважити, що вся попередня біографія підприємця була своєрідною прелюдією до винаходу. Стоун володів виробничими потужностями виготовлення паперових сигаретних мундштуків. Спочатку він здогадався пити коктейль через стебло жита. Потім здогадався накрутити папір з намазаним клеєм краєм на олівець і, витягнувши інструмент, користуватися отриманою конструкцією для пиття.
А ще за кілька днів Стоун вирішив спробувати спорудити трубочку з міцнішого паперу. Тієї, з якої тоді в США робили поштові марки. До складу входила манільська пенька – волокна рослин із сімейства бананових. Діаметр трубки був скоригований так, щоб через неї не прослизали кісточки від цитрусових, чий сік використовується для приготування коктейлів. Ось цей винахід був запропонований на розгляд Патентного бюро. Однак на цьому історія коктейльної трубочки не закінчується.
Етапи вдосконалення соломинки для коктейлів:
- Винахід трубочки з паперу на основі манільської пеньки (1888, винахідник Марвін Стоун).
- Технологія гофрування ділянки трубочки для надання потрібної форми (1937, винахідник Джозеф Фрідман).
- Винахід целофанової трубочки (друга половина ХХ століття, винахідник Отто Дайфенбах).
Слід зазначити, що гофрування соломинок також було запатентовано. Фрідман отримав патент, датований 28 вересня 1937-го року. Тож знайомого бармена можна привітати знову – з Днем народження гофрованої соломинки для коктейлів. Цікаво, що всі винахідники спочатку користувалися своїм винаходом для індивідуальних цілей. Так, Джозеф вирішив допомогти дочці вигнути соломинку. Він зробив гофровану ділянку, вставивши в трубочку гвинта з різьбленням і намотавши вздовж різьблення нитку.
А от Отто Дайфенбах просто релаксував, накручуючи целофан на металевий прут. Отриманий результат навів на думку про перспективність отриманого виробу та можливість його використання замість паперових трубочок. До речі, всім винахідникам довелося особисто організувати виробництво винайдених ними трубочок та самим просувати їх на ринок. Для Стоуна це стало основним бізнесом, а Фрідман та Дайфенбах стали мільйонерами завдяки продажам своїх «авторських» соломинок.