День Стрибога

21 серпня слов’яни з давніх-давен святкують День Стрибога – повелителя вітрів і бур. Як і багатьом іншим божествам, слов’яни присвятили Стрибогу окреме свято.

Художники часто зображали Стрибога у вигляді сивого старого, який мешкає на краю світу, у глухому темному лісі або на безлюдному острові посеред моря. У руках його був спис, а до губ притулений ріг. Деякі джерела розповідають, що Стрибога зображували в ?образі Різного Лучника, в руках якого був ?лук зі стрілами.

Серед язичників Стрибог був важливим богом, він був володарем стихій, посилав цілющу вологу і водночас насилав на землю урагани та посуху. Землероби язичницьких часів дуже поважали Стрибога, оскільки вітер був одним із головних факторів урожайності і мав не меншу значущість, ніж сонце чи дощ. Мореплавці також поклонялися Стрибогу і просили його, щоб дав вітру в вітрило і не карав бурею. Жартувати з цим богом ніхто не насмілювався, його боялися, бо він міг наздогнати лихо чи принести людині покарання. У той же час Стрибогу поклонялися, тому що він був провідником між світом людей і царством богів, і міг вигнати хворість чи біду. Кожна людина свято вірила, що в день Стрибога треба зробити щось добре для бога, щоб заручитися його милістю та прихильністю.

У Києві під час язичництва було встановлено Ідол Стрибога і він вважався одним із семи найважливіших слов’янських божеств, а храми Стрибога будувалися в основному на морських островах, недалеко від усть річок. Це робилося для того, щоб перед подорожжю чи під час далекої поїздки мореплавці могли попросити хорошої дороги та принести Стрибогу дари.