День святого апостола Андрія Первозванного
13 грудня Православна церква вшановує пам’ять апостола Андрія Первозванного. В Україні – це одне з найулюбленіших народом свят. Він дійшов до нас ще з праслов’янських часів, тоді цього дня (30 листопада за старим календарем) віддавали данину поваги Сонцю, що йде. Особливо важливим є свято святого Андрія для дівчат, які проводять ворожіння на нареченого.
Апостол Андрій найбільш відомий як апостол Андрій Первозванний – один із перших покликаних учнів Ісуса Христа, саме тому його називають і Первозваним. Вважається, що він був одним із чотирьох учнів Ісуса, яким була відкрита доля світу. Після піднесення Христа апостол Андрій відвідав з проповідями різні міста та країни.
За переказами, апостол Андрій був і на території сьогоднішнього Києва. Він піднявся на гори, благословив їх і поставив хрест, сказавши, що тут буде місто.
Близько 70-го року апостол Андрій був розіп’ятий у місті Патри і прийняв мученицьку смерть. У 357 році мощі святого апостола Андрія були урочисто перенесені до Константинополя до храму Святих Апостолів. Апостол Андрій Первозванний вважається засновником і небесним покровителем Константинопольської православної церкви.
У Київській Русі культ апостола Андрія Первозванного почав поширюватися з 1080-х років. Перша церква на честь апостола Андрія була побудована в Києві в 1086 році працею великим князем Всеволодом Ярославичем. До сьогодні вона не збереглася. Сьогодні київські схили прикрашає Андріївська церква, побудована за проектом Бартоломео Растреллі у 1754 році. Храм вважається одним із символів Києва.
Традиції свята Андрія Первозванного відносяться ще до дохристиянської та дослов’янської доби – часів давніх аріїв.
Так, одна з українських традицій святкування – гра в Калиту – пов’язана з культом ведичного бога Індри, який захищав сонце. Тому на Андрія шанували мужність, як один із атрибутів Індри: хлопцям прощалися будь-які витівки, вони мали найбільші права. І цього ж дня дівчата ворожили на нареченого.
Як розповідає письменниця Лада Лузіна: “Дівчата дореволюційного Києва мали традицію: 13 грудня на святого Андрія запитувати ім’я нареченого. Для цього вони йшли на службу – і саме в Андріївську церкву! Після служби виходили на парапет біля церкви і питали першого зустрінутого чоловіка, як його звуть… Тож можна це повторити і зараз… Як не дивно, зараз більше шансів погадати, ніж раніше… Тому що раніше про ворожіння знали не тільки всі дореволюційні київські панянки, а й усі київські хлопці… Вони спеціально чатували на дівчат біля церкви і називали їм найнеймовірніші імена, типу Афінагела, щоб їх подразнити”.