Карачун (Корочун) – день зимового сонцестояння

Карачун – одне із найзагадковіших і маловідомих свят. День, який ми називаємо Днем зимового сонцестояння або Найкоротшим днем року, багатий давньослов’янською історією.

Згідно з переказами, найкоротший і найхолодніший день зими наставав за наказом лютого бога Карачуна в період з 19 по 22 грудня. Наші пращури віряли, що підземний бог, злий дух – Карачун наказував морозами і коротшував світлий час доби.

Божество смерті – так ще називали повелителя зими. Змахнувши своєю палицею, цей сивий старець міг зменшити повік простому смертному. Не дарма існує такий вислів “Вихопив його карачун” – тобто людина раптово померла.

У народі досі існує поняття «карачун» в основному в контексті смерті. А такі вирази як «прийшов йому карачун», «жди карачуна», «задати карачуна», «вихопив карачун», часом нагадують про суворість цього божества.

Варто сказати, що Карачун одне із найзагадковіших і маловідомих свят. Зимове сонцестояння за визначенням вчених – це початок нового року, а потім настає Різдво. І це справді так, але всі зміни відбуваються після 25 грудня, коли “сонце повертається до літа, а зима – до морозу”. Тому не дивно, що наші предки, які жили в єднанні з природою, надавали цьому явищу дуже важливого значення.

Згодом у народній свідомості Карачун споріднився із сучасним  Морозом, який посилає холоднечу на землю, чим прирікає її на довгий сон. Мороз вже здається нешкідливішим чином, ніж нещадний Карачун. Мороз – владика зимових холодів.

Давньослов’янський Новий рік, який пов’язаний з Карачуном та Колядою слов’яни відзначали найдовшої ночі, на зимове сонцестояння. Цей день вважався святом життя та смерті.