Міжнародний день танго

11 грудня танцюристи танго, а також любителі подивитися на його чарівне виконання відзначають Міжнародний день танго – найсуперечливішого та найпалкішого танцю. Сьогодні Relax.com.ua розкаже все найцікавіше про танго.

Танго – один із найнезвичайніших танців, у якому є два емоційні центри – чоловік і жінка. Весь танець – це їхня любов і ненависть, конфлікт і примирення. Найважливіше – розуміти та «чути» партнера. При цьому не прийнято розмовляти, посміхатися, навіть дивитись один на одного. Найбільш виразний момент у танго, точка найвищої напруги – це пауза, коли музика звучить, а партнери завмирають в обіймах один одного.

Такий незвичайний характер танго виник невипадково. Вся справа у походженні танцю. Адже вважається, що в середині ХІХ століття він з’явився у портових передмістях Буенос-Айреса, а якщо ще точніше… у борделях. Місцеві пастухи, чи гаучо, як їх називали, навідувалися туди у пошуках розваг. Вони милися і змінювали одяг рідко, танцювали в закарпатих штанях, тому їхні ноги під час танцю були напівзігнуті. Запах відповідав зовнішньому вигляду і змушував жінок відвертати голову вбік. Але руку підступні партнерки завжди тримали на лівому стегні кавалера – ближче до кишені з грошима. Танцюючи, парочкам доводилося маневрувати між столами, бо місця мало. Так з’явилися базові рухи танго.

У ХІХ столітті чоловіків в Аргентині було набагато більше ніж жінок. Іноді чоловіки, вправляючись, навіть танцювали один з одним. Влаштовувалися і поєдинки за володіння дамою, результат яких часто міг вирішити тільки ніж, встромлений у спину супротивника. Можливо, тому танго отримав своє друге ім’я – танець смерті.

Спочатку танго було танцем бідняків. Іноземні матроси, іммігранти привнесли до нього безліч елементів інших культур: ритми кубинської хабанери, африканської кандомби, аргентинської мілонги, іспанського фламенко… Серед іммігрантів виявився і Карлос Гардель – шестирічний хлопчик, який приїхав із Франції. Вже підлітком він просто «захворів» танго і незабаром став знаменитим у всій Аргентині. Переїхавши до Парижа, новий «король танго» показав там свою майстерність, і танець із тріумфом розпочав свою подорож по всій планеті. Дату для Міжнародного дня танго обрали не випадково – це день народження Карлоса Гарделя.

У Німеччині та Росії,танго навіть було заборонено, хоч це й не завадило його величезній популярності. У ХХ столітті, особливо в США, епоха рок-н-ролу надовго витіснила танго і його почали забувати. Але поставлене 1983 року в тому-таки Парижі «Аргентинське шоу» швидко повернуло танго до життя.

В наш час існує кілька видів танго:

• “Мілонгеро” – найбільш близький до оригінального аргентинського танго.
• Салонне танго передбачає велику дистанцію між партнерами та різноманітність па.
• Просте танго не потребує імпровізацій та складних кроків.
• У новому танго, або Nuevo, – багато цікавих і складних фігур.
• Танго «Фантазія» використовується у змаганнях та театралізованих виступах.

Не має значення, яке танго Ви виберіть, щоб відзначити Міжнародний день танго, тільки не забувайте про темперамент, почуття, боротьбу та кохання! До того ж, у Києві є багато можливостей для занять танго. Все у ваших руках!