Навруз

21 березня в день весняного рівнодення відзначається Навруз – свято весни та початок нового року за астрономічним сонячним календарем у іранських та тюркських народів. Навруз символізує собою відродження природи, торжество життя та надії на щедрий урожай.

30 вересня 2009 року Навруз був включений ЮНЕСКО до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства, і з цього часу 21 березня оголошено як Міжнародний день Навруз.

Це свято відзначають усі народи на Великому Шовковому шляху: в Ірані, Азербайджані, Афганістані, Узбекистані, Таджикистані, Дагестані, Киргизстані, Казахстані, Татарстані, Індії, у західних провінціях Китаю та на півдні Росії.

Достеменно історія виникнення свята Навруз невідома. Прийнято вважати, що він виник у Хорасані понад 3000 років тому разом із виникненням землеробства. Його коріння сягає епохи зороастрійської релігії, за часів культу Сонця та вогню.

Традиції святкування Навруза приблизно однакові в усіх регіонах і змінювалися століттями.

Вважається, що перед святом потрібно упорядкувати будинок, прибрати сміття, обов’язково випрати одяг. Але чистота має бути не лише в домі, а й у серці та помислах, тому напередодні свята потрібно покаятися у гріхах, примиритися з недругом та пробачити борги. Інакше добрі ангели не принесуть достатку та благоденства.

Саме свято починається темно. У цей час вся сім’я сідає за стіл, на якому стоїть лише новий посуд.

На столах стоять страви з пророщеним зерном – символом життя, тепла, достатку та здоров’я.

Символічним даром Сонцю стають сім продуктів, назва яких перською мовою починається на букву «с» і сім предметів, що починаються на букву «ш». У деяких країнах набір магічних атрибутів відрізняється.

На столі складаються круглі коржики з пшениці, ячменю, проса, кукурудзи, квасолі, гороху, сочевиці, рису, кунжуту та бобових.

Також на столі має стояти дзеркало та свічки, кількість яких залежить від числа членів сім’ї. Свічки задувати не можна, вони мають догоріти самі.

У ніч на 21 березня – останню ніч перед Наврузом – усі жінки сім’ї збираються біля великого казана і готують ритуальну страву сумаляку – це халва, приготовлена з пророслих паростків пшениці, які перемелюють і варять у казані на бавовняній олії чи воді з додаванням борошна. Жінки біля котла співають, веселяться і по черзі перемішують страву, щоби не підгоріло. Пробуючи страву, потрібно загадати бажання, яке обов’язково здійсниться. Після охолодження страву подавали до столу і за застиглим на поверхні малюнку визначали, яким буде новий рік.

Діти у це свято ходять по дворах співають пісні про Навруз та отримують подарунки та солодощі.

На вулиці відбуваються веселі концерти, ярмарки та національні змагання. Свято триває до пізнього вечора, а з ранку Навруз продовжується.

Святкують Навруз 13 днів і перші п’ять прийнято відвідувати друзів і родичів, а останній тринадцятий день проводять поза домом, на природі.