Спожинки
Останній місяць літа у слов’ян завжди вважається часом зборів урожаю, а отже й найскладнішим, що потребує великого терпіння та праці. Але наш народ вміє добре працювати, та ще краще відпочивати. Ось і свято спожинки, що означає кінець збирання врожаю пшениці, ячменю та інших зернових культур, не може залишитися без уваги.
Свято спожинки бере свій початок ще з тих часів, коли слов’яни були язичниками і поклонялися багатьом богам, які були їхніми покровителями у будь-яких починаннях. Це свято завжди відзначалося на сьомий день останнього літнього місяця і присвячувалося воно богу Велесу, який показав людям, що земля – це їхня годувальниця і навчив, як потрібно її обробляти.
За традицією, сніжинки відзначають щороку 7 серпня. Цього дня землероби закінчували жати пшеницю та інші зернові культури. Усі снопи були вже пов’язані й зібрані в хлівах, і всі збиралися на полі, де залишали трохи нескошених колосків. Їх обв’язували стрічкою – завивали «бороду Велеса». Жерці вихваляли і дякували йому.
Примітно, що у цей день заборонялося вживати яловичину. Основною їжею цього дня були яблука, мед та зерна.