5 старовинних фортець Київщини: що від них залишилося

Київщина — це не лише Київ, ліси та мальовничі береги Дніпра. Тут свого часу існували десятки укріплених містечок і фортець. Більшість із них були дерев’яними, тому до наших днів майже не дійшли. Проте їхня історія збереглася в документах, назвах місцевостей і старих городищах. Якщо цікаво дізнатися більше, варто звернути увагу на замки Київщини — серед них є чимало місць із несподіваними історіями.

Важливо лише пам’ятати: далеко не всі ці замки можна сьогодні побачити як повноцінні фортеці з вежами та мурами. Частина з них існувала кілька століть тому, а на їхньому місці залишилися вали, пагорби або просто історична пам’ять.

Білоцерківський замок

Білоцерківський замок почали будувати близько 1552 року на Замковій горі. Фортеця мала дуже вигідне розташування — на високому березі Росі. Спочатку вона стала центром великого замкового округу, а згодом навколо неї розвивалося місто.

У другій половині XVII та XVIII століттях фортеця складалася з верхнього та нижнього замків. Їх оточували рови й укріплення. Білоцерківський замок не раз опинявся в центрі військових подій. З ним пов’язані козацькі повстання кінця XVI століття, події Визвольної війни та перебування Богдана Хмельницького.

До кінця XVIII століття замок утратив військове значення. Його укріплення поступово розібрали. Сьогодні від фортеці не залишилося звичних замкових стін, але сама Замкова гора нагадує про минуле міста.

Богуславський замок

Богуславський замок з’явився наприкінці XVI століття на високому березі річки Рось. Його заснування пов’язують із князем Янушем Острозьким. Замок був дерев’яним і мав не лише оборонне, а й житлове призначення.

Фортеця пережила чимало подій. У 1678 році її зруйнували турецькі війська разом із загонами Юрія Хмельницького. Пізніше замок відновили та знову укріпили. Усередині були житлові будинки, каплиця, кухня, стайні, криниця та навіть в’язниця.

Під час Коліївщини фортецю захопили повстанці Максима Залізняка. Наприкінці XVIII століття замок остаточно занепав. Сьогодні побачити його таким, яким він був колись, уже неможливо. Але Богуслав залишається цікавим містом для прогулянки, особливо якщо дивитися на нього крізь призму цієї історії.

Фастівський замок

Фастівський замок має тісний зв’язок із козацькою історією. Його звели 1595 року за ініціативою київського католицького єпископа Йосифа Верещинського. Фортеця мала форму трапеції, а навколо були оборонні вали.

Пізніше замок значно укріпив Семен Палій. Фастів у той час став одним із важливих центрів козацького життя. Фортеця зазнавала руйнувань, а наприкінці XVIII століття остаточно втратила своє значення.

Є й цікава художня «фотографія» замку, хоча фотографії тоді ще не було. Французько-польський художник Наполеон Орда у 1868–1870 роках зобразив залишки фортеці на малюнку «Замок оборонний Палія». Завдяки цьому сьогодні можна хоча б приблизно уявити, як виглядало укріплення.

Бишівський замок

Бишівський замок збудували у XVI столітті на місці давнішого городища. Його спорудив київський підкоморій Щенсний Харленський, а пізніше фортецю розбудував його син Єжи. Укріплення складалися з валів і башт.

Спокійним життя замку назвати важко. У 1649 році його частково зруйнували козацькі загони. Пізніше Бишів став сотенним містечком Білоцерківського полку. У 1711 році містечко близько трьох тижнів перебувало в облозі військ гетьмана Пилипа Орлика. Під час Коліївщини замок захопили повстанці Івана Бондаренка.

Самої фортеці сьогодні майже не видно. Частина території колишнього укріплення згодом була забудована. Але історія Бишева добре показує, яким неспокійним був цей край кілька століть тому.

Димерський замок

Димерський замок виник у другій половині XVII століття. Його будували як оборонний пункт Київського Полісся. Типова для того часу дерев’яна фортеця була оточена ровом, палісадом і земляними валами. Усередині розміщувалися житлові та господарські будівлі.

У замку були кухня, пекарня, криниця та гармати. Тобто це було не просто місце, де сиділи вояки за високим парканом. Фортеця являла собою невеликий укріплений комплекс, здатний забезпечувати своїх мешканців усім необхідним під час небезпеки.

Згодом замок неодноразово зазнавав руйнувань і відновлювався. У XVIII столітті його ще згадували як укріплення з дубовим палісадом. З часом військове значення Димера зменшилося, а сам замок зник.