Інтер’єри Львова, заради яких варто зайти всередину

Львів часто розглядають ззовні: фасади кам’яниць, балкони, брами, ліпнина й старі вивіски легко привертають увагу під час прогулянки. Але не менш цікава частина міста починається за дверима. У парадних, театрах, палацах, храмах і колишніх адміністративних будівлях збереглися інтер’єри, де можна побачити мармурові сходи, вітражі, розписи, дерево та кераміку різних епох.

Деякі історичні споруди сьогодні отримали нову функцію, зберігши характер старої архітектури. Один із таких прикладів – BANKHOTEL, преміальний готель в центрі Львова, що працює у будівлі колишнього Австро-Угорського банку. Інший виразний приклад – Будинок вчених із його різьбленими дерев’яними сходами, парадними залами та декоративним оздобленням. Не менш цікаві інтер’єри Палацу Потоцьких, Дзеркальної зали Львівської опери та Вірменського собору, де кожен простір по-своєму передає характер своєї епохи.

BANKHOTEL: інтер’єр, у якому читається минуле будівлі

У BANKHOTEL цікаво звертати увагу не тільки на загальну стилістику, а й на те, як історичні елементи стали частиною нового простору. Мармурові сходи у вестибюлі, вітражі та стара кераміка не перетворені на музейні експонати – ними продовжують користуватися щодня. У деяких номерах збережені автентичні склепіння та відреставровані декоративні елементи колишнього банку.

Особливо добре цей підхід видно у лобі. Тут варто роздивитися:

• рисунок керамічної підлоги й матеріал сходів;
• вітражне скління та гру природного світла;
• поєднання історичних деталей із лаконічними сучасними поверхнями;
• декоративні мотиви, натхнені мистецтвом початку ХХ століття.

Інтер’єр цікавий саме контрастом: будівля не намагається виглядати так, ніби час у ній зупинився, але її попередню функцію та архітектурний характер усе ще можна прочитати.

Будинок вчених: сходи, які затьмарюють навіть фасад

Будинок вчених на вулиці Листопадового Чину часто впізнають за розкішними дерев’яними сходами. Різьблені балюстради плавно піднімаються вгору, а дерево продовжується в панелях, дверях та інших деталях фойє. Поруч збереглися автентичні каміни, дзеркала, ліпнина та просторі парадні зали.

Це хороший приклад будівлі, яку складно оцінити лише з вулиці. Усередині масштаб і насиченість декору змінюють сприйняття простору, а сходова клітка працює майже як самостійна архітектурна композиція.

Дзеркальна зала Львівської опери

До Львівської опери варто приходити не тільки за виставою. Її фойє та Дзеркальна зала продовжують театральність самої сцени: великі дзеркала, живопис, скульптурний декор і багате оздоблення формують урочистий ансамбль.

Особливо цікаво підняти погляд угору. Значна частина враження формується завдяки розписам і декоративному оформленню стелі. Простір добре показує, наскільки важливими для театральної архітектури були не тільки сцена та глядацька зала, а й сам шлях відвідувача до них.

Палац Потоцьких: інтер’єр як портрет епохи

У Палаці Потоцьких зали першого поверху відтворюють атмосферу аристократичної резиденції кінця XIX – початку XX століття. Тут можна побачити анфіладу салонів, мармурові каміни, позолочену ліпнину, дзеркала, декоративні панелі та історичний паркет. Меблі й предмети декоративного мистецтва з колекції Львівської національної галереї допомагають передати характер тогочасного палацового інтер’єру.

Найкраще тут не поспішати від кімнати до кімнати, а порівнювати зали. У кожної своя палітра, декор і початкове призначення, тому палац добре показує, як архітектура колись задавала сценарій прийомів, музичних вечорів і приватного життя.

Вірменський собор: зовсім інший Львів

Після світських інтер’єрів Вірменський собор дає зовсім інше враження. Його простір формувався протягом кількох епох, тому тут поруч існують кам’яна архітектура, мозаїки, орнаментальні розписи та фрески Яна Генрика Розена. Варто придивитися й до хачкарів – різьблених кам’яних хрестів, характерних для вірменської культури.

Як дивитися на львівські інтер’єри уважніше

Щоб такі місця не перетворилися на швидкий набір фотографій, корисно трохи змінити спосіб огляду:

• спершу оцінити планування і пропорції простору, а вже потім декор;
• дивитися вгору: стелі, плафони, склепіння та вітражі нерідко приховують найцікавіші деталі;
• шукати повторювані матеріали, кольори й орнаменти;
• звертати увагу на сліди різних епох, а не тільки на найбільш декоративні елементи.

Перед відвідуванням музеїв, храмів і громадських будівель варто перевірити актуальний графік та умови входу. Частина львівських інтер’єрів продовжує жити своїм звичайним життям: у них проходять вистави, богослужіння, культурні події або приймають гостей. Саме це й робить їх особливо цікавими – вони залишаються частиною сучасного Львова, а не лише красивим тлом із минулого.