Як розвивати соціальні навички та емпатію у дитини?

Дітей важливо вчити емпатії. Без вміння поставити себе на місце іншої людини, розуміння чужих почуттів, без навичок співпереживання дитина не зможе відстоювати власні кордони.

Коли не розумієш емоції інших людей, не розумієш і свої теж. В цьому випадку складно визначати власний стан і усвідомлювати бажання. Без емпатії важко спілкуватися з іншими. Вона допомагає оцінювати свій настрій, брати під контроль емоції, переживати стрес, будувати міжособистісні і ділові стосунки.

Коли з’являється емпатія?

Зародження емпатії залежить від характеру, оточення, виховання, психіки. Зазвичай малюк не проявляє чуйність до трьох років. Приблизно до семи років і під час шкільної пори він набуває досвіду, спостерігає за старшими й адаптується в соціумі. У нього формується емоційний інтелект.

Емпатія розвивається поетапно. Дитина переймає чужі емоції, потім починає розуміти свої почуття та співвідносити їх з почуттями інших. Малюк вчиться розділяти свої та чужі емоції, у нього зароджується емпатія — усвідомлене співпереживання.

На розвиток емпатії визначально впливають батьки. Якщо вони не сприяють усвідомленню почуттів, забороняють проявляти їх, наприклад, сердитися чи плакати, дитина не навчиться визначати, що відчуває насправді. У дорослому віці такі люди потребують стороннього підтвердження та чужої опори.

Як навчити дитину співпереживати?

На жаль, занадто часто батьки не знаходять часу на спілкування й ігри з власними дітьми, але важливо зрозуміти: або ми спілкуємося і граємо, або через роки побачимо байдужого й грубого підлітка та шкодуватимемо про минулий вибір.

Для дітей дошкільного віку ефективні такі ігри:

• показуйте картки з емоціями та запитуйте, які почуття на них зображені;
• вивчайте емоції через персонажів книг і мультфільмів, діліться враженнями;
• пробуйте рольові ігри з вгадуванням емоцій: спочатку зображує дитина, ви вгадуєте, потім навпаки.

Абсолютно необхідні і самостійні розваги та ігри з іншими дітьми: конструктори, ляльки, м’які іграшки тощо. Належні дитячі товари ви легко підберете в гіпермаркеті EVA. Така активність допомагає дитині розвивати соціальні навички, піклуватися про речі, не турбуватися про свою поведінку та не боятися осуду.

Під час рольових ігор з малюком передавайте йому ініціативу. Відстежуйте його ставлення до себе та інших. Запитуйте про відчуття, залучайтеся до гри, допомагайте дитині проживати емоції та вчіть пропонувати допомогу.

Навчання емпатії за допомогою розмов

Озвучуйте малюкові його почуття, щойно він почне їх показувати: «ти засмучений», «ти радий», «ти сердишся». На емоційному рівні діти надзвичайно чутливі та сприймають усе, що від вас надходить.

Зі старшими дітьми говоріть про джерела емоцій і як з ними поводитися.

Якщо дитина когось образила, опишіть почуття цієї людини. Розкажіть, як саме вчинок позначився на стані іншого й чому. Обговоріть ситуацію.

Яких реакцій треба уникати?

• Не переходьте на особистості та не критикуйте: «ти поганий».
• Не маніпулюйте: «ще раз так зробиш, не куплю шоколадку».
• Не провокуйте почуття провини: «як тобі не соромно?».
• Проявіть розуміння та дозвольте дитині відчувати почуття: «я бачу, що ти засмучений, я розумію тебе».
• Оцінюйте не особистість, а вчинок: «так робити погано».

Поговоріть про те, що трапилося й навіщо дитина так вчинила, чого вона домагалася та що тепер відчуває. Проявіть тепло й підтримку, поясніть, чому вона діяла недобре та як варто робити, щоб ніхто не засмучувався.

Допоможіть дитині поставити себе на місце іншого. Коли вона когось зачіпає, забирає іграшки, запитуйте, чи хотіла б вона, щоб з нею вчинили так само. Попросіть уявити цю ситуацію і поцікавтеся, чи сподобається дитині подібне поводження. Для кращого результату запропонуйте рольову гру та зіграйте роль кривдника. Попросіть дитину розповісти, що вона відчуває.

Не вимагайте миттєвого усвідомлення. Дайте дитині час осмислити те, що відбувається, та свої емоції. Коли вона заспокоїться, ненав’язливо запитайте, чи не хоче вона поділитися своїми думками. Проявляйте емпатію самі, намагайтеся привернути дитину до розмови.

Не змушуйте вибачатися. Батьки часто піддаються пориву змусити дитину просити вибачення, бо самі відчувають незручність і сором через її вчинок. Але такий підхід не допомагає дитині навчитися співчувати та розуміти, де вона не права. Примуси можуть сформувати негативну реакцію. У дорослому віці людина зазнаватиме труднощів зі щирими вибаченнями.

Основні помилки батьків

• Знецінення почуттів. «Не рюмсай», «не бреши, тобі не боляче». Це призведе до блокування емоцій і відчуттів, неприйняття їх у інших.
• Брак спілкування з дитиною. Соціальні навички не розвиваються, якщо батьки під час прогулянок і вкладання спати зайняті в телефоні і майже не взаємодіють з малюком.
• Відволікання гаджетами. Це простий спосіб позбавити себе необхідності приділяти дитині увагу, але він має наслідки у вигляді асоціальності, труднощів зі спілкуванням і в розвитку.

Будьте прикладом для дитини, проявляйте чуйність і доброту, створюйте міцний емоційний зв’язок, щоб малюк виріс самодостатньою і щасливою людиною.