Пам’ятник Паніковському

Пам’ятник Паніковському – одна з найоригінальніших пам’яток столиці, туристична пам’ятка, must see та культове місце для шанувальників Ільфа та Петрова. Бронзовий постамент геніальному сліпому, «людині без паспорта», сину лейтенанта Шмідта встановлено неподалік того місця, де Михайло Самуелевич мав честь «працювати».

Історія пам’ятника Паніковському

В основу популярної книги Ільфа та Петрова лягла реальна історія про те, як Паніковський до революції заробляв собі на хліб.

Михайло Самюелевич одягав окуляри, брав у руки тростину і «просив якогось пана почище допомогти бідному сліпому перейти вулицю. На іншому тротуарі в нього вже не вистачало годинника чи гаманця….». А ціна за безкарність була дуже прийнятною – 5 рублів на місяць, особисто в руки городовому.

Наразі невеликий скверик, де розташований пам’ятник Паніковському, є улюбленим місцем для прогулянок у центрі міста. Про це свідчать знаки уваги, які надаються злодюжці: туристи та кияни регулярно кладуть до підніжжя бронзової статуї пакети з кефіром та невеликі букетики польових квітів.

Неймовірно цікава й історія створення цієї пам’ятки. Все почалося з того, що 1992 року студент КПІ Олег Когут разом із художником Євгеном Тюріним виготовили меморіальну дошку, яка інформувала перехожих, де промишляла «людина без паспорта». Вони ж поставили цю дошку на розі вулиць Хрещатика та Прорізної. Через кілька днів киян зустрічав «великий сліпий», роль якого дісталася Аркадію Герцману, і переводив через дорогу.

У сучасному вигляді пам’ятник Паніковському з’явився 31 травня 1998 року, завдяки замовленню одного з Київських банків та талановитим скульпторам Віталію Сівку та Володимиру Щуру, а також архітектору Володимиру Скульському. Зовні Михайло Самуелевич Паніковський – практично точна копія актора Зіновія Гердта, який зіграв його у фільмі «Золоте теля». А що головне – професійний «злодійський» жест зображений скульпторами дуже точно: поки очі дивляться кудись убік, рука нишпорить по кишенях, а ліва нога – поспішає наступити на монету, щоб вона нікому іншому не дісталася. Прикрашають постамент майстерно вироблений капелюх, тростина, яку, до речі, не раз крали у Паніковського, ложка на ланцюжку та беззмінні темні окуляри.

День відкриття пам’ятника запам’ятався киянам надовго, адже це було не просто розрізання червоної стрічки або щось таке. Зевак чекав на театралізовану виставу: сам Остап Бендер, блискуче зіграний актором Іллею Ноябрьовим, продавав жилетки-тросточки і підносив до ніг Михайла Самюелевича тарілочку з блакитною облямівкою. Актор Євген Паперний у свою чергу озвучував телеграму онука із колонії Шури Балаганова. Було також видано жартівливий наказ МВС, згідно з яким Паніковського прописали в будинку номер 6 на Прорізній, а лейтенанта Шмідта, його батька, – підвищили у званні. Це ще раз доводить просту істину – завжди було і завжди є що подивитися у Києві!

Куди піти у Києві, щоб покращити свій фінансовий стан? Провідайте Паніковського: схиліть коліно перед ним, загадайте бажання і потріть лівий черевик. Також варто покласти монетку в гаманець Паніковського або хоча б упустити її поблизу пам’ятника. Здійснюється ця прикмета чи ні – доведеться дізнатися вам, побувавши в затишному скверику на розі Хрещатика та Прорізної, де крім пам’ятника Паніковському розташовано безліч інших київських чудинок. До речі, у 2000-х пам’ятник Паніковському переїхав на Прорізну 8.

Поруч знаходяться: Хрещатик, Пасаж, Київський ЦУМ, Золоті ворота, Будинок із Хімерами, Майдан Незалежності, Національний драматичний театр ім. І. Франка, Глобус

Станція метро: Хрещатик

Як дістатися: адреса Пам’ятника Паніковському

вул. Прорізна, 8 (виходьте з метро (вихід до Макдональдса), переходьте дорогу і піднімайтесь вгору до перетину вулиць Хрещатик та Прорізної. Так, і захопіть із собою дзеркальце, щоб побачити, що ховає Михайло Самуелевич під черевиком)