Свято-Введенський монастир

Свято-Введенський монастир заснований Матроною Олександрівною Єгоровою. У червні 1877 року нею було подано прохання Митрополиту Київському Філофею про заснування жіночої громади Введенської для притулку 33 вдів та сиріт, які бажають присвятити себе служінню церкви. На будівництво вона пожертвувала свої будинки із землею та капітал у розмірі 21000 рублів. Її прохання було задоволено, і указом від 4 березня 1878 року було засновано нову громаду. Самій Єгоровій не судилося побачити результати своїх старань – вона померла 9 березня 1878 в Петербурзі і була похована в Олександро-Невській Лаврі.

Свято-Введенський монастир

Храм Свято-Введенського монастиря було урочисто освячено 14 листопада 1878 року. На момент освячення, було розписано склепіння церкви, встановлено іконостас, який вирізнявся мальовничими іконами. Іконостас було виконано у Петербурзі майстром У. Пешехоновим. У 1878 року у склеп Введенської громади було перевезено тіло М.А. Єгорової.

Виконуючи побажання засновниці громади М. А. Єгорової, були виконані необхідні роботи з влаштування храму в ім’я св. вел. Димитрія Солунського. Це був другий храм у будинку громади. Церква в ім’я св. вел. Димитрію було освячено 17/30 червня 1879 р.

Протягом 80-х років на території громади велися роботи з її благоустрою, зводилися нові споруди, було збудовано кам’яну дзвіницю. Поступово громада перетворилася на міцне господарство. Її насельниці мешкали у світлих келіях. Також на території знаходився готель та богадельня для стариць різного стану.

У 1901 році Введенська громада була перетворена на жіночий гуртожильний монастир. При ньому відкрили церковно-парафіяльну школу для дівчаток, яку у 1917 році було передано у відання Київського міського громадського правління.

З приходом радянської влади та боротьби з церковними цінностями в Києві було закрито 67 громад, у тому числі і Введенський монастир. У листопаді 1941 року, з початком ВВВ монастир знову відкрили для підтримки віри та духу населення Києва. Насельниці монастиря займалися військовим госпіталем, прали одяг та збирали подарунки для фронту. Але 1966 року монастир знову закрили, а на території розмістилася районна лікарня.

1992 став роком нового відродження для Свято-Введенського монастиря, цього року громада знову розпочала свою роботу, під керівництвом ігумена Даміана. Богослужіння у храмі знову відновилися та розпочалися реставраційні роботи. За небагатьма уцілілими фрагментами було відновлено початковий живопис ХІХ ст., замість втраченого — виконано нові композиції.

23 листопада 1996 р. відбувся Указ Синоду Української Православної церкви про відкриття Свято-Введенського чоловічого монастиря. Настоятелем призначено о. Даміана, який на той час був зведений у сан архімандрита.

У Свято-Введенському монастирі зберігаються деякі святині, значущі православних. Безліч паломників з усієї України та віддалених куточків православного світу приїжджають у храм, щоб поклонитися мощам м. Димитри, святині монастиря — чудотворній іконі Божої Матері “Призри на смиренність”.

Поруч знаходяться: Парк Вічної Слави, Дім офіцерів, Києво-Печерська Лавра, Печерскі Липки, Мистецький Арсенал

Станція метро: Арсенальна

Як дістатися: Свято-Введенський монастир на карті Києва

Додаткова інформація

Адреса: вул. Князів Острозьких, 42
Сайт: http://www.vvedenskiy.com.ua/