Червоний корпус университета Шевченко

У кожному місті є місця, при згадці яких відразу виникає асоціація саме з цим містом і ніяким іншим у світі. Наприклад, при згадці Ермітажу, всі знають, що це визначний музей Санкт-Петербурга; якщо чуємо про Ейфелеву вежу – знаємо, що йдеться про неповторний символ Парижа;а Біг-Бен – це невід’ємна частина Лондона. А якщо в розмові згадати червоний корпус університету Шевченка багато хто знатиме, що ця фундаментальна будівля знаходиться у Києві. Це не просто будівля, це символ студентства та університетської освіти, який несе своє значення вже понад сто років.

Червоний корпус університеу Шевченка

Знаходиться Червоний корпус університету Шевченка університету в самому серці столиці. Із західного боку університету розкинувся ботанічний сад, а зі східного боку – парк ім. Шевченка, з півночі – широкий бульвар із однойменною назвою, а з півдня – не менш жвава вулиця Льва Толстого. А багато років тому, коли у 1837 році Микола I віддав наказ про будівництво Університету святого Володимира, тут був пустир та околиця міста. Але видатний архітектор італійського походження Вікентій Беретті вже тоді, на початку 19 століття, представляв університет центром цілого архітектурного ансамблю, який стане серцем університетської освіти Києва.

Урочисте ознаменування започаткування будівництва університету відбулося 31 липня 1837 року, на якому був присутній і сам Микола І. Вранці у Софійському соборі Митрополитом Київським та Галицьким Філаретом було здійснено урочисту літургію, на якій були присутні не лише офіційні особи міста та губернії, а й викладачі та студенти Університету.

Закладка першого каменю фундаменту була обставлена з великою помпезністю та урочистістю. З фундаменту Десятинної церкви було привезено плінфу, яка і стала першим каменем у фундаменті Університету святого Володимира. Разом із плінфою помістили медаль, спеціально виготовлену до цього дня, на одній стороні якої було зображення імператора Миколи І, а з іншого – хрест у сяйві та напис: «У твоєму світлі побачимо світло». Так само в яму фундаменту опустили мідну табличку з датою початку будівництва та три монети: платинову, золоту та срібну.

Вікентій Беретті створив справді монументальну будівлю, яку ще не бачив Київ за всю історію свого існування. Суворе, величне без зайвих прикрас та архітектурних деталей – воно отримало назву «Фортеця розуму». Беретті розраховував на те, що Університет сприйматиметься не лише з прилеглих вулиць, а й має бути видно і з Печерських схилів. Коли у 1841 році Микола І приїхав до Києва, він не тільки схвалив побудований корпус Університету, а й зажадав, щоб будинок не закривався іншими будівлями, і було видно здалеку. Для цього на генеральному плані Києва він власноручно намалював нову вулицю, яка пов’язувала Університет із центром Печерська.

Університет є замкнутим квадратом з великим внутрішнім двором. Довжина фасаду складає майже 146 метрів. Перед центральним входом розташований восьмиколонний портик, до якого ведуть семимаршові сходи з пандусами з боків.

Ходить багато легенд щодо незвичайного червоного кольору стін Університету. У радянські часи вважалося, що це пов’язано із революційним рухом студентів проти самодержавства. Або це пов’язують зі стрічкою ордена св. Володимира.

Але насправді, коли у 1842 році Беретті закінчував будівництво Університету, він і сам не знав яким кольором фарбувати його стіни та звернувся із цим питанням до Миколи І. Імператор і наказав пофарбувати університет у той самий колір, що пофарбований зимовий палац у Санкт-Петербурзі, вважаючи, що «дикий камінь видаляє всяку строкатість і є найпристойнішим для великої будівлі».

Протягом багатьох років червоний університет є візитівкою Києва.

Поруч знаходяться: Володимирський собор, Національний театр опери та балету, Національний музей медицини України, пам’ятник “Бабуся класична“, Музей західного та східного мистецтва ім. Ханенків, Київський музей російського мистецтва

Станція метро: Університет